Зламана гілка, приглушеність на межі зникнення фарб і звуків, вічне в поточному, чарівність речей, сліди часу, смуток самотності – ніжні метафори японського буття, які дуже складно дослівно перекласти та пояснити.

З давніх часів у Японії сформувалася своя культура, мова і розуміння прекрасного. Дуже багато в їхній мові цікавих виразів, які ґрунтуються на відчуттях, а не на простих логічних описах предметів та почуттів. І іноземцям важко пояснити їхню справжню значущість.

Моно-но аваре 物の哀れ

Можна сказати, що це означає «чарівність речей». Таке визначення існує з 10 століття і саме поняття «речі», це уособлює і людей, і почуття та різні предмети, що оточують. Аваре - «чарівність сумне», характеризує мінливість і тлінність речей. Як написала свого часу одна письменниця, ще в 11 столітті: «Якби життя не було таким швидкоплинним, то в ньому не було б чарівності». Також це вираз тонкої чутливості до течій життя, її дуже шанували у 9–12 століття за доби Хейан.

Сабі/вабі 寂び侘び

Сабі можна розписати великою кількістю символічних слів – безтурботність, сум самотності, приглушеність на межі зникнення фарб і звуків, тінь, слабкість, відчуженість. І все різноманіття слів не дає повного розкриття значення. Слово зустрічається вже з 8 століття, коли один із ранніх шабій прозвучав в одному творі: «замерзла чахла очерет на морському березі». Сучасну форму сабі знайшов у 17 столітті і базується від частини на філософії дзен-буддизму. Проникнення самотністю, відчуженістю від мирської метушні та аскетичність. Сабі справді складно вловити у мові, він витає у повітрі.

Вабі є іншою межею сабі. Його можна охарактеризувати, як опрощення, самотність мандрівника у дорозі, убогість і бідність. У ньому геть-чисто відсутній пафос, і є усвідомлений примітивізм.

Мудзьо 無常

Це мінливість, ефемерність і тлінність. Великий внесок у цю метафору вкладає буддизм, стан, коли людина чітко відчуває швидкоплинність часу та його зміни. Життя та його моменти здаються такими, що витікають як вода, крізь пальці. У Японії ці почуття підняли, і вони стали частиною культури. У 17 столітті це трохи перетворюється на форму Укійо або Плиючий світ. Її описують у картинах та літературних творах. Правда трагізм і зневіра повертають у позитивне русло з домішкою запалу. Тут можна згадати слова одного письменника країни сонця, що сходить: «ми всі пливемо, але весело, як гарбуз, що підстрибує на хвилях».

Наре 慣れ

Всю суть цієї естетики характеризує камінь нефрит. У його серцевині слабка каламутня, потьмянілий блиск, ніби в ньому міститься фрагмент повітря з давніх-давен. Чистота та прозорість тут не приваблюють, а лише напилення старовини. Це виражається в японському папері, який виготовляють вручну, посуді, мармеладі Йокан і в старих речах. Тут важлива суть та глибина, а не зовнішня кидкість.

Фуекі-рюко 不易流行

Або «Вічність у поточному». Це глибоке розуміння, що вічне непорушне і є завжди і скрізь. Змінюється світ, речі, погляди, але це лишається. Однак, поняття поточного та вічного не завжди очевидні. Вони повинні бути поряд, перегукуватися і викликати часом однакові асоціації, вони є єдиними. Відображення Фуекі-рюко можна побачити в поезії тривіршів-хайку.

Юген 幽玄

Таємнича чи прихована краса. Найважча для трактування метафора у японській мові. Відомо, що саме слово родом з Китаю, там воно також мало значення як неясний і глибокий. Юген надзвичайно популярний у поезії п'ятивіршів-танку, театрі Але й у творчості Фудзівара-но Тейка. Як описують Юген - тонке тіні бамбука на бамбуку. Це розуміння таємного сенсу та краси речей та всього навколишнього світу.

Сіорі 栞

Раніше цей вираз розуміли як закладку в книзі чи зламану гілку. Пряме уособлення Сіорі – гнучкість. Поет Керай сказав, що його треба розуміти як «жалість», «сум» і «жаль», і воно не виражається словесно, а тільки відчувається в підтексті і розкривається асоціативно. У результаті він правильно зауважив, що Сіорі – це те, що важко написати пензлем та охарактеризувати словами.

Сибумі 渋み

Відчуття і тип краси, яке асоціюється з терпким і в'язким післясмаком хурми або зеленим чаєм. Вираз також важко пояснити якось буквально, його розуміння зароджується всередині самої людини. Цінність простоти та сенсу речей, почуття відчуття терпкої прикрості та початкової недосконалості. Сибумі дає єднання з природою та високу оцінку краси. Це промовисте мовчання і поняття навколишнього світу.